ВВІ́ГНУ́ТИЙ (УВІГНУТИЙ), ввігнута, ввігнуте. Дієпр. пас. мин. ч. до ввігнути. З’являються [у скіфський час] миски з ввігнутими всередину краями (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 122);
// у знач. прикм. Який має форму заглибини. Перенісся у нього ввігнуте, ніс схожий на сідло (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 122).
ВВІГНУТИЙ
Тлумачення слова