ВВЕРГАТИ (УВЕРГАТИ), аю, аєш, недок., ВВЕРГНУТИ (УВЕРГНУТИ) і ВВЕРГТИ (УВЕРГТИ), гну, гнеш; мин. ч. вверг, ввергнув, ла, ло; док., перех., книжн.
1. З силою вкидати когось, щось куди-небудь. [Ганна:] На страшному суді покарає її [Орину] господь бог наш і ввергне у пекло, і горіти буде (Вадим Собко, П’єси, 1958, 28);
// Призводити кого-небудь до якогось стану;
// безос. Ввергло бабу в лихоманку, Оком за ніч не звела (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 22).
2. Втягати кого-, що-небудь у щось (у війну, важке становище і т. ін.). На протязі життя одного покоління імперіалізм ввергнув людство в пучину двох винищувальних світових воєн (Програма КПРС, 1961, 25).