ВУЗЛИК

ВУ́ЗЛИК, а, чол. Зменш. до вузол1 1—4,8. Прийшлось навіть вузлики на хусточці зав’язувати, щоб не забути (Леся Українка, III, 1952, 662); У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 25); Обідати вона не ходила додому, а брала з собою в вузлику якісь харчі (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 359); При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з’являються спочатку невеликі підвищення, сильно сверблячі вузлики (Хвороби дитячого віку, 1955, 136).