ВУЗЛОВИ́Й, а, е.
1. У якому сходяться колії, шляхи тощо. На вузловій станції наш поїзд мав чимало стояти (Степан Васильченко, II, 1959, 270); Вишгород був вузловим пунктом, через який ішли товари з півдня і півночі по Дніпру (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 44).
2. перен. Головний, центральний. На початку XX століття вузловим пунктом усіх суперечностей імперіалізму і найбільш вразливою його ланкою виявилась Росія (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 7); Сучасність поетичного слова.. полягає, перш за все, в чуйності поета до головних, вузлових питань народного життя (Поезія і революція, 1956, 166).
3. техн. Стос. до вузла (див. вузол 1 7). Всі ремонтні роботи [в майстернях РТС] проводяться прогресивним вузловим методом (Радянська Україна, 13.XI 1960, 2).