ВУЖА́КА, и, чол. Збільш. до вуж. Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку — пітона (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 36); * У порівняннях. Обкрутившися вужакою по долині, випливав [потік] на захід (Іван Франко, VI, 1951, 22).
ВУЖАКА
Тлумачення слова