ВУТЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до вутлий. Він з якоюсь лихою втіхою дививсь, що така ще вона [Галя] вутленька, хиленька (Марко Вовчок, I, 1955, 158); Через кілька хвилин вутленький візок уже котився по м’якій порослій травою дорозі до річки (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 99).
ВУТЛЕНЬКИЙ
Тлумачення слова