ВУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вуркотати, вуркотіти. Птах-мисливець ринув униз. Крилатий поштар встиг лише жалібно вуркнути, як опинився в орлячих пазурях (Микола Трублаїні, III, 1956, 144).