ВУРКІТЛИ́ВИЙ, рідко ВУРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Якому властиве низького тембру переливчасте звучання. — Найвища, по-моєму, краса, це краса вірності, — чув, підходячи, Сагайда спокійно вуркотливий, оксамитовий голос Брянського (Олесь Гончар, I, 1954, 70); Біжить вуркітливий струмочок.
ВУРКІТЛИВИЙ
Тлумачення слова