ВУРКІТЛИ́ВО, рідко ВУРКОТЛИ́ВО. Присл. до вуркітливий, вуркотливий. Юрко схилився на хвіртку і, переходячи на інтимний тон, заговорив вуркотливо та влесливо (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 110); Вуркітливо гудів літак.
ВУРКІТЛИВО
Тлумачення слова