ВУ́ЛИЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до вулиця 1. Він йшов вузькою, покрученою вуличкою, немов коридором, повним каміння та м’якого пилу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 123); Пісні вливалися в процесію з усіх вулиць і вуличок безупинно, неначе потоки в велику ріку (Олександр Довженко, I, 1958, 93).
ВУЛИЧКА
Тлумачення слова