ВУ́ЛІЙ, я, чол., діал. Вулик. Маруся буде соромитись і сховається у траві або за вулій — бо Маруся маленька (Марко Вовчок, I, 1955, 380); * У порівняннях. Наче в тім вулію, що димом зайде, — такий рух по селах наставав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 49).
ВУЛІЙ
Тлумачення слова