ВУГРУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що вуграстий. У Гутмана якоїсь виняткової будови ніс Над ніздрями — вугрувате утовщення (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 17);
// у знач. ім. вугруватий, того, чол. Про людину, обличчя якої покрите вуграми (див. вугор 2). Вутанька прудко відскочила від нього вбік. — Бач, як вона від тебе, — під’юджували вугруватого з натовпу. — Мабуть, що самогоном смердиш (Олесь Гончар, II, 1959, 254).
ВУГРУВАТИЙ
Тлумачення слова