ВУГРА́СТИЙ, а, е. Покритий вуграми (див. вугор 2). Офіцер жував сухі губи, морщив вуграсте чоло (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 50);
// Який має обличчя, покрите вуграми. Таубенфельд віддавав накази молодому вуграстому єфрейтору (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 171).
ВУГРАСТИЙ
Тлумачення слова