ВУ́ГЛИК, а, чол. Зменш. до вугіль 2. Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (Микола Трублаїні, I, 1955, 162); * Образно. У вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Мирослав Ірчан, II, 1958, 134).
ВУГЛИК
Тлумачення слова