ВУГЛЯНИ́Й, а, е.
1. Прикм. до вугіль. — П’ятдесят років на шахті, знаю, як ідуть вугляні шари, і скільки ми вибрали… (Юрій Яновський, I, 1958, 454); До пари, яка подається в продувні чани, завжди чомусь потрапляє сажа, постійно є в ній вугляний і всякий інший пил (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 183);
// У якому знаходиться та видобувається кам’яне вугілля. Як я люблю тебе, мій краю вугляний, твій кожний камінець, твою билину кожну (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 33);
// Признач. для добування вугілля, зберігання його і т. ін. Андрусь.. з хати приніс мене на коркошах і посадив на вугляній скрині (Іван Франко, IV, 1950, 187);
// Зробл. з вугілля. Вугляний стрижень.
2. Який має колір вугілля. Він [Юра] всотував у себе світ своїми вугляними широкими очима, був тихий і лагідний (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 138).