ВУГЛА́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що кутастий. Плаваючий лід зображається на блакитному фоні морів білими вугластими знаками (Фізична географія, 5, 1956, 119); Твердий, вугластий, наче висічений з граніту, злам губ.. робить його обличчя навіть гарним (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 46);
// З гострими кутами, виступами, нерівностями. Хрящ! Так називають будівельники цей грубозернистий, як гречка, пісок з домішкою дрібних вугластих камінців гравію (Іван Багмут, Опов., 1959, 42);
2. З різко випнутими кістками; незграбний. Я знову чую, що мені заважає чорна вугласта фігурка, там, за плечима (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 245); На вугластому обличчі з твердим підборіддям виступав прямий ніс (Петро Панч, В дорозі, 1959, 103);
// перен. Неплавний, різкий (про рухи). Виразно подані слова, підкреслені не менш виразними, плавними (не вугластими ляльковими!) жестами, рухами, яскраво розкривають характер того чи іншого героя (Мистецтво, 6, 1958, 44).