ВУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вудити 2. Мій знайомий чомусь нагадує рибу, тільки вуджену (Мирослав Ірчан, II, 1958, 164);
// у знач. прикм. Рожни крутилися над вогнем з шматками вудженого сала (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 258).
ВУДЖЕНИЙ
Тлумачення слова