ВТУ́ПЛЕНИЙ (УТУ́ПЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до втупити. Він говорив з очима, втупленими в землю (Іван Франко, IV, 1950, 286); Хлопчак самотою блукав з одного кінця зали в другий, з посупленими бровами та з втупленим униз поглядом (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 321).
ВТУПЛЕНИЙ
Тлумачення слова