ВТОРИ́ННИЙ, а, е, книжн.
1. Який становить другий етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю. Вагання щодо заміни вторинного о (з ъ) та давнього о в префіксах пов’язано у Шевченка з діалектним впливом (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 233); Випадки вторинного цвітіння дуже цікаві для науки (Знання та праця, 5, 1965, 18);
// Який є доповненням, додатком до першого. Вторинне обмотування;
// Який залежить від чогось, є наслідком чого-небудь. Матеріалізм у повній згоді з природознавством бере за первинне дане матерію, вважаючи вторинним свідомість, мислення, відчуття.. (Ленін, 14, 1949, 32); Підвищення кров’яного тиску може бути вторинним або симптоматичним у результаті захворювання деяких органів і систем (Наука і життя, 4, 1961, 51).
2. рідко. Неголовний, другорядний, побічний. Крім основного уранового пального, в практиці атомної енергетики застосовують і окремі види вторинного ядерного пального (Наука і життя, 11, 1956, 16); — А яка вона саме, та професія? — не втерпів Барило. — Заготівля вторинної сировини (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 254).