ВТОПЛЕНИЙ

ВТО́ПЛЕНИЙ (УТО́ПЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до втопити 1,4;
//  у знач. прикм. Пливе, пливе [рибалонька кучерявий]… от-от доплив! Пірнув, виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Тарас Шевченко, I, 1951, 167); У ставу знайшли утоплену Катрю ковалеву… (Андрій Головко, II, 1957, 14);
//  у знач. ім. втоплений (утоплений), ного, чол.; втоплена (утоплена), ної, жін. Те саме, що втопленик, втоплениця. Утоплений лежав донизу лицем (Микола Трублаїні, II, 1955, 270); Кривоносові з першого погляду видалось щось знайоме в обличчі утопленої — з горбинкою ніс, розкинуті крильцями брови (Петро Панч, III, 1956, 128).