ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ), еблю, ебиш; мн. втереблять; док., перех., фам.
1. Те саме, що всунути 1. Втеребила в пісок жовтий Старі сині руки (Тарас Шевченко, I, 1951, 168).
2. Те саме, що втягти 1. Зв’язали [хлопці] любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 251).