ВСЕВЛА́ДНИЙ (УСЕВЛА́ДНИЙ), а, е.
1. Який має необмежену владу; повновладний. Наполеон, піднісши ліву руку, легко летів вперед мимо своїх полків, гордовитий і всевладний, як новий бог на землі (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 62); А от Варвара Павлівна.., головнокомандувачка всього господарства і всевладна домоправительниця, цих естетичних захоплень не поділяла (Вадим Собко, Справа.., 1959, 4).
2. перен. Який виділяється над усім іншим, підкоряв собі все інше; дуже сильний. Безмежний світ — і скільки голосів, Думок, дерзань і почувань гарячих! Який всевладний порив охопив Німих ще вчора, вчора ще незрячих! (Максим Рильський, I, 1956, 402); Закон життя був всевладний..І люди не хотіли думати про війну (Натан Рибак, Час, 1960, 621).