ВРИ́ТИЙ (УРИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до врити 1. В тих легендах ми читаєм, ..як на людях, в землю вритих, пишні замки будувались і ставали тії люди підмурівками столицям (Леся Українка, I, 1951, 432); Діжки були вриті просто в підлогу (Оксана Іваненко, Бел. очі, 1956, 91).
ВРИТИЙ
Тлумачення слова