ВРУ́БОВИЙ, а, е. Признач. для роблення врубів. Гуде над шахтою гудок. Шахтар стає на зміну, із ним відбійний молоток чи врубова машина (Наталя Забіла, Промені, 1951, 32);
// Який працює на врубовій машині. [Оксана:] Хочу врубовим машиністом бути (Олександр Корнійчук, II, 1955, 123).
ВРУБОВИЙ
Тлумачення слова