ВРО́ЗКИД (УРО́ЗКИД), рідко ВРО́ЗКИДЬ (УРО́ЗКИДЬ), присл.
1. Не разом, окремо, розкидано. Люди врозкид розляглися в траві (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 233); При використанні мінеральних добрив під кукурудзу весною найкращі результати дає внесення їх перед культивацією зябу не врозкид, а локально (Хлібороб України, 2, 1964, 9).
2. Розкидаючи руками, вручну. Береза бородавчаста, осика, тополя, верба. Насіння висівають врозкид, відразу ж після його збирання (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 720).