ВРОДЛИ́ВЕЦЬ (УРОДЛИ́ВЕЦЬ), вця, чол. Те саме, що красень 1. — Мій побратим зветься Устимом Васильовичем, перший комуніст і найкращий парубок на всі довколишні села — вродливець та й годі! (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 131); — Даю голову на відруб, що з ними [бійцями полку] нічого поганого не трапилось, — запевнив Лавка Македон, оптиміст і вродливець (Олесь Гончар, III, 1959, 435).
ВРОДЛИВЕЦЬ
Тлумачення слова