ВРЕ́М’Я, врем’я і времені, сер., діал. Час. Дівчино-серденько! Жартуй, поки є врем’я (Євген Гребінка, I, 1957, 54).
♦ Во врем’я о́но, заст., ірон. — за давніх часів. Колись то ще, во врем’я оно, Помпілій Нима, римський цар,.. Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить (Тарас Шевченко, II, 1953, 335).
ВРЕМ’Я
Тлумачення слова