ВРАЖДА́ТИ, аю, аєш і ВРАЖДУВА́ТИ, ую, уєш, недок., на кого і без додатка, розм., рідко. Гніватися, сердитися, гудити. Перш повипитував [справник] тих, що враждали на Тихона, і того чоловічка, що записував Тихонові забор [забір] хліба (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 140); Ой не враждуйте, вороженьки, на мене (Словник Грінченка); — Ти гаразд умієш враждувати (Любов Яновська, I, 1959, 56).
ВРАЖДАТИ
Тлумачення слова