ВОЗОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до віз1 1. З-під возових коліс коріння плига (Павло Грабовський, I, 1959, 205);
// Признач. для їзди возом. Він постановив собі йти його [лісу] краєм, границею між нивами і толокою, доки не надибле якоїсь возової дороги, що вела б у ліс (Іван Франко, III, 1950, 84).
2. Який ходить у возі; запряжний. Да сто коней верхових, а сімдесят возових (Словник Грінченка).
3. Стос. до перевезення вантажу на возах. Платиться в Криму і на Дону мито від чумацького воза, а мірою возової ваги вважається те, як воли рушать мажу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154).