ВОЗОВИ́ЦЯ, і, жін.
1. Вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться. Тільки ж під кінець серпня жнива минули і возовиця кінчилась (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 38); Був час возовиці, і в повітрі пахло пилом та снопами (Микола Трублаїні, III, 1956, 186).
2. чого. Те саме, що возіння. Третього дня вся бригада вже закінчувала снігозатримування і возовицю криги (Василь Кучер, Вогник, 1952, 60); Товпилися колгоспники, призначені нарядником на возовицю сіна (Михайло Шолохов, Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 169).