ВО́ЗНИЙ, ного, чол. Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві й на Україні (до XIX ст.). [Наталка:] Ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (Іван Котляревський, II, 1953, 7); Чи був ще в 1817—1818 роках возний — не знаю, у законах я не зміг знайти, коли цей титул скасовано (Панас Мирний, V, 1955, 407).
ВОЗНИЙ
Тлумачення слова