ВОЗІ́ВНЯ, і, жін. Повітка для воза, саней і т. ін. Трохи здригаючися з холоду, побіг [Демид] до возівні, витяг плуга і запріг удвох з погоничем воли (Борис Грінченко, II, 1963, 62); В тій хвилі від нашої возівні почувся дзвоник (Іван Франко, IV, 1950, 363); Поки Оксен, ухопившись за голоблі, викочував з возівні воза, Свирид вивів жеребця, викинув услід збрую (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 85).
ВОЗІВНЯ
Тлумачення слова