ВОВТУЗИТИСЯ, ужуся, узишся, недок., розм.
1. Не сидіти спокійно; соватися. Старий залізничник зітхав, вовтузився в кріслі (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 54);
// Граючись, метушливо рухатися. Коло стодоли, на соломі проти сонечка, щасливі хлопці.. вовтузяться собі та борюкаються (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 19); * Образно. У Мухамедовій голові роєм вовтузилися думки (Олесь Донченко, I, 1956, 173).
2. Займатися справами, що потребують багато праці й клопоту; повільно й клопітливо робити що-небудь. Явдоха більше з онуком вовтузилася (Панас Мирний, IV, 1955, 50); — Мертвих.. ми з собою не візьмемо, бо нема часу з ними вовтузитись, а поранених не можна кидати катам на знущання… (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 76); Командир.. вовтузився з кількома бійцями в кутку біля недавно одержаних кулеметів (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 534).