ВО́ВНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до вовна. Очі позападали, червоні, запалені та вогкі від вовняного пороху, диму та пізньої роботи (Леся Українка, IV, 1954, 212);
// Вигот. з вовни. Клим вийняв з-за пазухи шматок вовняної матерії (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); Марія накинула на плечі теплу вовняну хустку (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 51).
ВОВНЯНИЙ
Тлумачення слова