ВОВКУВАТО. Присл. до вовкуватий. Марина вовкувато поглядала то на неї, то на брата (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 146); — Хто їх [німців] кликав? Вони самі прийшли, — промовив Гелда, вовкувато озираючись (Іван Багмут, Опов., 1959, 18).
ВОВКУВАТО
Тлумачення слова