ВОВЧКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що вовкуватий. А й дитина ж то вийшла на славу!.. Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе (Панас Мирний, II, 1954, 46); Недостаток болить, журба мулить, пригноблює, робить вовчкуватим, убиває (Ольга Кобилянська, I, 1956, 94).
ВОВЧКУВАТИЙ
Тлумачення слова