ВОСКРЕ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до воскреснути 1, 2. Втративши цікавість до воскреслого з мертвих Панька,.. всі [козаки] одвернулись од нього (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 423);
// у знач. прикм. Грали трагедію «Страждання Христові»,.. міф про померлого й воскреслого бога (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 150); Воскресле почуття людської гідності, радість перемоги й радянської спортивної гордості раптом охопили нас (Юрій Яновський, I, 1958, 488).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що скреслий. В темряві ночі шумить воскресла річка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 261).