ВОСЬМЕРО

ВО́СЬМЕРО, вісьмох, числ., збірн. Вісім (уживається з іменниками чоловічого роду, що означають живих істот, з іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). А нас усіх у сім’ї було восьмеро: дядько, дядина, п’ятеро дітей та я (Панас Мирний, I, 1954, 71); У старого Лук’яна Хомутенка сімеєчка дай боже: він з жінкою та восьмеро дітей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 48); Восьмеро студентів; Восьмеро качат; Восьмеро відер.