ВОРУШИТИСЯ, ушуся, ушишся, недок.
1. Злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці. Гості ворушились, позіхали, потягались, але ніхто не квапився вставати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 76); На його обличчя довго й пильно дивився Тихін. Чи чув що, бо весь був в очах, жадібно ловив, як ворушились Давидові уста (Андрій Головко, II, 1957, 123); Злегка ворушилися віти старої дупластої верби (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 106).
2. Повільно рухатися, пересуватися з місця на місце. Уже вбогі ворушились, На труд поспішали (Тарас Шевченко, I, 1951, 251); Попереду в темряві ворушилася, гаркотіла, звиваючись, безкрая людська ріка (Олесь Гончар, I, 1954, 67); * Образно. В його запамороченій голові роєм ворушилися тисячі думок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215).
3. перен. Проявляти діяльність; пробуджуватися. Як сонечко зійде — ворушиться табір, Життя починає своє (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 255); Усюди, де проїздив Кобза, народ ворушився: усюди вже запобігли гінці Хмельницького з грамотою.. і нараїли люд на святе діло (Олекса Стороженко, I, 1957, 359); А журба, хоч закривав він [Тарас] їй шлях, ворушилася, підіймалась десь там, з глибини серця (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 443).