ВОРУШЛИ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що рухливий. Проворна, жвава та вертка зроду, вона ще до того вдавала з себе дуже ворушливу й жваву парижанку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229); Нервове ворушливе обличчя у Катрі відбивало на собі всі перелети бурливих сердечних почуть [почуттів] (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 47).
ВОРУШЛИВИЙ
Тлумачення слова