ВОРОЖБИ́ТКА, и, жін., заст. Жіночий рід до ворожбит. Моя мати ворожбитка мені ворожила: — Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Павло Чубинський, V, 1874, 249); Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 145).
ВОРОЖБИТКА
Тлумачення слова