ВОРО́ЖБА, и, жін., заст. Угадування майбутнього чи минулого на картах і т. ін. — Я ворожбу такую знаю, Хоть що по правді одгадаю, І вже ніколи не збрешу (Іван Котляревський, I, 1952, 154); Чув я, що давно колись ворожила одна премудра Сова про будущину вашого і нашого роду. З тої ворожби мені досі пам’ятається один вірш (Іван Франко, IV, 1950, 113); Не вірив у циганську ворожбу оцей француз (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 264).
ВОРОЖБА
Тлумачення слова