ВОРОТО́К, тка, чол. Планка з двома ручками для обертання й підтримування різальних ручних інструментів (розверток, свердел і т. ін.). При ручному розвірчуванні розвертка приводиться в дію з допомогою воротка (Практикум з машинознавства, 1957, 74); І все мені завод невпинно цокотить, і вороток скрипить (Володимир Сосюра, II, 1947, 5).
ВОРОТОК
Тлумачення слова