ВОРОНИ́Й, а, е. Чорний із синюватим полиском (про масть коня). Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Тарас Шевченко, II, 1953, 43);
// у знач. ім. вороний, ного, чол. Кінь чорної масті. Копитами вдарте, вороні, — У степу ми з вами не одні (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 128).
ВОРОНИЙ
Тлумачення слова