ВОРО́НКА, и, жін., розм., рідко. Те саме, що вирва 1. Ми об’їжджаємо величезні воронки від вибуху авіабомб (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 170); Частіше зустрічались глибокі воронки, валялись позеленілі гільзи від патронів та снарядів (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 81).
ВОРОНКА
Тлумачення слова