ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, сер., розм. Збірн. до ворон1 1 і ворона 1, Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (Андрій Малишко, З книги життя, 1938, 104); Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасло (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 166).
ВОРОНЯЧЧЯ
Тлумачення слова