ВО́РОНІВ, нова, нове.
1. Прикм. до ворон 1 1. Сам отаман Шведь вирізнявся з-посеред інших козаків хіба тільки тим, що був у майже новому жупані, мав хвацько закручену чуприну, чорну, мов воронове крило (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 64).
2. Кольором схожий на ворона; чорний. З-під барвистої тюбетейки вибивалися кільця воронового волосся (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 196).