ВОРОХО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ворохобляться; недок., розм.
1. Те саме, що ворушитися 1, 2. Він зиркає в куток на малеч, що заглиблено ворохобилась між якихось клаптиків, ляльок, побитого посуду, поламаних іграшок (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 237).
2. Те саме, що бунтуватися; обурюватися. Хлопець спідлоба поглянув на неї, натяг собі кашкета й підвівся. — Ну, ти… не дуже ворохобся… — кинув їй на прощання й зник (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 23).