ВОРОГУВА́ННЯ, я, сер. Ворожі стосунки між кимсь, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь. Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 172); Нарожній завжди стривожений був гризнею, ворогуванням між селами (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 337).
ВОРОГУВАННЯ
Тлумачення слова