ВОРКУ́Н, а, чол., розм. Те саме, що воркотун. Ой час, пора додомоньку, Єсть у мене воркун дома Да на мою да головоньку (Павло Чубинський, V, 1874, 548); Ой є в мене воркун дома, Проб’є мені та головоньку (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 40).
ВОРКУН
Тлумачення слова